Мученик Іван Слезюк

Прихід на землю нової людини зустрічається радістю, інколи навіть зі сльозами радості на очах. Сім’я переповнена радістю. Рідні, близькі, знайомі спішать щоб побачити новонароджене малятко, приглядаються до кого подібне, тішаться, як простягає рученята… Мабуть і так само було і в родині Слезюків, коли 14 січня 1896 року на світ прийшла маленька дитина. При хрещенні дитя назвали Іваном. Минали літа, у 1908 році Іван закінчує школу і йде вчитися до Коломиї. Після закінчення навчання Коломийської гімназії у 1918 р., розпочинає навчання у тодішній Станіславівський Духовній семінарії. В 1923 р., єпископ Григорій Хомишин уділяє священичих свячень. Молодий, повний енергії священик працює священиком – катехитом у ліцеї, школі, а навіть радником  єпархіального церковного суду в подружніх справах. 1945 р., час переслідувань та терпінь. Владика Хомишин знав, що в ситуації, яка панувала, потрібно діяти не зволікаючи.
У квітні цього ж року Владика Григорій висвячує о. Івана на єпископа. Та вже 2 червня о. Іван заарештований за статтею Кримінального Кодексу, нібито провадив антирадянську роботу, спрямовану на зрив здійснюваних радянською владою заходів у Західних областях України. Військовий трибунал постановив: відправити на Сибір у Воркутинські табори. У таборі о. Іван продовжує працювати, організовує спільні молитви, святкування Різдва, Воскресіння, сповідає, відправляє Св. Літургію.
15 листопада 1954 р., закінчився строк ув’язнення. Прибувши до Івано – Франківська, підпільний владика Іван Слезюк здійснює адміністрування. Активна душпастирська праця протягом майже восьми років знову перервана в 1962 р. Саме це і стало причиною вироку: „позбавлення волі у виправно – трудових колоніях суворого режиму на 5 років та заслання у віддалені райони СРСР на 5 років, після відбуття основної міри покарання”.  Ці покарання не зламали віри і ревного Духа владики, адже він пам’ятав, що є робітником у винограднику Господньому. Відбувши покарання, владика знову ж розпочав активну діяльність: катехизував, хрестив, служив Літургії… Він не міг інакше, адже був пастирем стада, не міг відректися Господа, бо полюбив Його, пізнав Його милосердя і любов, він інакше не міг поступати. За ним стежили, викликали на розмови. Під час остатньої такої розмови його замкнули в ізольоване приміщення, і є догади,
що його опромінили, а після двох годин випустили. Владика розповідав, що після цього йому дуже паморочилася голова, лихоманило тіло, пекла шкіра. У КДБ зрозуміли, що його не зламати, проте можна скоротити віку. По двох тижнях після розмови, 2 грудня 1973 р., в Івано – Франківську в опінії святості владика Іван Слезюк відійшов по небесну нагороду. Нехай приклад невтомного, активного робітника Христової ниви заохотить усіх нас до свідчення своїм життям, що ми Християни. 

Молитва до Блаженного Мученика Івана Слезюка

Всемогутній і милосердний Боже! Дякуємо Тобі, що на час підпільної нашої Української Греко-Католицької Церкви Ти не опустив нашого народу без проводу і вибрав душпастиря Івана Слезюка, який в надії на Твоє Боже Провидіння віддав свої сили на підтримання католицької віри в нашім народі.

Тому просимо Тебе за молитвами слуги Твого Блаженного Івана, щоби і надалі молився за свій народ, а особливо, у тяжких хвилинах життя нашої Церкви. Амінь.