Ранні роки
Месроп Маштоц [1] народився на початку 360-х років[2] у селі Хацик,[3] у сім'ї карчазата [4] Вардана.[5][6][7][8]
Провінція Тарон, звідки походив Маштоц, була одним із культурних
центрів тодішньої Вірменії, та була відома своїм архаїчним, традиційним
населенням. Походячи імовірно з небідної сім'ї Маштоц одержав освіту, на початку 370-х здобуваючи її в одній з грекомовних шкіл Вірменії.[9] Крім рідної вірменської Месроп знав грецьку, сирійську й перську мови. Початкова грецька освіта Маштоца була не найвища для свого часу, він умів читати цією мовою по складах,[7] але перською й сирійською розмовляв чудово.[10] Переїхавши у Вагаршапат, після 385 року прослужив якийсь час при дворі вірменського царя Хосрова III.[7][11] Був на військовій службі маючи ймовірно військовий ступінь.[12] Служив також переписувачем і секретарем у царській канцелярії. Там же він уперше глибоко вивчав богослужбові писання.[5] Роки придворної служби зіграли найважливішу роль у формуванні його подальших релігійних і політичних поглядів.[6][13] В 392-393 рр., будучи придворним службовцем, остаточно приймає християнство.[14]
Чернецтво
В 395-396 [15] роках покинув царський двір, прийняв чернецтво і став проповідником Євангелія серед вірменських язичників. Незабаром із групою подвижників переїжджає в містечко Ротастак (область Голтн) поблизу Нахічевані, де починає перші проповіді.[16][17]
Протягом наступних років Голтн, поряд з Вагаршапатом, продовжував
залишатися основним центром його діяльності, куди він періодично
повертався.
Маштоц усно перекладав для людей Біблію, доступну лише на далекій народу грецькій та ассирійській мовах
«Однак під час свого проповідництва блаженний Месроп випробовував чимало труднощів, тому що він був одночасно й читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача».[6]
У цей період своєї діяльності він вів в основному пустельницьке життя. Після 387 року більша частина Вірменії опинилася під владою Персії, і грецькі школи були закриті, країна переживала глибоку політичну й культурну кризу.
Язичницька релігія пожвавіла при ослабленні Вірменського царства.[6]
Порятунок вірменської держави, що розпадалася, Маштоц бачив тільки в
зміцненні християнської віри серед усього вірменського народу.[6][16]
Національний алфавіт повинен був стати засобом розвитку вірменської
ранньофеодальної культури, засобом збереження політичної, релігійної й
культурної самобутності вірменського народу.
Поширення християнства спонукало Месропа Маштоца почати роботу зі
створення вірменського алфавіту для перекладу Біблії й богослужбових
книг. Перші спроби Маштоц почав, коли тільки став проповідувати
наприкінці 390-х у Голтні й Сюніку, де його підтримували місцеві князі.[6][16] Маштоц звернувся до католикоса щодо створення алфавіту вірменської мови. У столиці Вагаршапаті його задум зустрів підтримку з боку Саака Партева, що також мав схожу ідею.[18] Разом із католикосом вони приступають до пошуків підходящого алфавіту для перекладу богослужбових книг.
Вагаршапатські збори
З метою створення вірменського алфавіту був скликаний спеціальний церковний собор.[19] У Вагаршапатський синод прибувають всі єпископи вірменської церкви.[20] Обговорюється тільки питання створення алфавіту для вірменської мови.[21]
Синод був скликаний з ініціативи Маштоца, однак роль вірменського
католикоса в ньому була досить значима. Ця подія стала не тільки знаком
офіційної підтримки Месропа Маштоца з боку церкви, але також проявом
позиції держави стосовно загальнодержавного питання. Попри те що до
цього часу питання створення національного алфавіту й перекладу Біблії
давно назріло, проте саме Вагаршапатський синод став початком процесу
його створення. Він практично був офіційним рішенням церкви про
необхідність винаходу алфавіту й перекладу богослужбових книг,
скасування в країні сирійської, парфянської й грецької писемності.
Імовірно в ньому брали участь не тільки духовні діячі, але також і
світські.[22] Цар Врамшапух, повернувшись у той час із Месопотамії,[23] був сповіщений про «розпити й пошуки й багатьох труднощів»[21]
Месропа Маштоца й католикоса. Підтримавши цю ініціативу, він сповіщає
про існування в Месопотамії древнього вірменського алфавіту. [7][20][21]
Питання споконвічно не носило характер тільки церковної або релігійної
реформи, усвідомлювалося його загальнонаціональне політичне значення. Із
цього моменту царська влада Вірменії фактично приєднується до
просвітительського руху Маштоца й Саака.
Даниїлові письмена. Оголошення державної мови
Після Вагаршапатських зборів, приблизно в 404 році посланником царя Вагрічом Хадуні [24] від якогось месопотамського єпископа Данила у Вірменію були привезені так звані «даніїлові письмена», походження яких дотепер є спірним.[25]
Відомо тільки, що Месроп Маштоц і Саак Партев, будучи знайомими з
існуючими алфавітами їхнього часу, прийняли «даніїлові письмена» саме як
давньовірменські й намагалися відродити їх.[26] Цар Врамшапух наказує всюди ввести для навчання грамоти новий алфавіт.
І коли багато хто з них засвоїли, наказав (цар) усюди навчати цими ж (письменами). Тим самим блаженний (Маштоц) був визнаний гідним прекрасного звання вардапета. Біля двох років він займався викладанням і вів (заняття) цими письменами. [21]
Цим історичним актом він уперше оголосив вірменську мову в якості державної.[27] Маштоц, одержавши ступінь архімандрита (вардапета) [28] зібрав перших учнів і почав навчання з використанням алфавіту «даніїлових письмен». Біля двох років [29]
він вів заняття, використовуючи «даніїлові письмена». Однак даний
алфавіт не міг правильно зафіксувати фонетику тодішньої вірменської
мови. [7][20][30]
Це була неповна та недосконала абетка. Перша спроба надбання нового
алфавіту завершилася провалом. Історичне значення цих події
ознаменувалося лише першим одержавленням вірменської мови. Після деякого
часу Маштоц приступився до створення нового повноцінного алфавіту.
Створення алфавіту. У Месопотамії
За наказом царя й за згодою католикоса Маштоц із групою учнів почав експедицію до північної Месопотамії, у міста Амід, Едеса, потім до Самосати.
Головна мотивація його поїздки за кордон із метою створення алфавіту
спірна. Імовірно він сподівався на допомогу месопотамських учених і
мудреців, менш імовірно, шукав можливо існуючий і там збережений
вірменський алфавіт.[31] Спочатку він відвідує єпископа Данила, що знайшов «письмена», однак «не знайшовши нічого більше колишнього»[32] відбуває в Едесу. Цей факт вказує, очевидно, що Маштоц вів також пошуки письмової системи, про існування якої можливо й знав.[33]
Месроп попрямував до одного з найбільших навчальних і наукових центрів того часу - Едесу й почав свої пошуки в прославленому едеському книгосховищі.[32][34]
Тут він вивчив алфавіти різних мов, ознайомився з їхньою структурою,
формами літер, принципами письма й тільки після цього узявся за
створення алфавіту. Імовірно в цьому книгосховищі він веде основні
наукові праці. [35] Своїх учнів Месроп розділив на дві групи, одних залишив в Едесі для вивчення сирійської писемності, інших відправив у місто Самосата для вивчення грецької писемності.[36] В Месопотамії Месроп зустрічався із ученими, представниками світської влади й вищим духівництвом, з єпископами Аміду Акакієм та єпископом Едеси Пакіда.[37] Вони не могли допомогти Маштоцу в справі створення підходящого алфавіту. До 405 - 406 років [38] у місті Едеса, після довгих наукових вишукувань, Маштоц створює 36-літерний вірменський алфавіт.[16] Він розставляє літери у прямій відповідності з буквами грецького алфавіту. У роботі над створенням алфавіту Маштоц використав як грецьку, так і пехлевійську (середньоперську), ефіопську абетки і ряд інших письмових систем. [32][39]
«Так перетерпів він багато лиха в [справі] надання доброї допомоги своєму народу. І йому було даровано таке щастя всемилостивим богом святою десницею своєю, він, як батько, породив нове й чудесне дитя - письмена вірменської мови. І там він поспішно начертав, дав назви й розставив [письмена один по одному], розташував [їх] по силабам-слогам».[16]
Після створення алфавіту він вирушає в місто Самосата, де із грецьким переписувачем й каліграфом Ропаносом (Руфін) довів технічне накреслення вірменських букв.[16][32] Як повідомляє літописець, «остаточно начертав всі розходження письмен [букв] - тонких і жирних, коротких і довгих, окремих і подвійних».[40]
У Самосаті праця по створенню вірменського алфавіту була завершена.
Маштоц, два його учні й переписувач Ропанос почали переклад Біблії новим
алфавітом з притчей Соломонових, здійснюючи перше випробування новоствореного алфавіту.[41]
Очевидно, своєю головною справою в Самосаті Месроп уважав саме переклад
невеликих уривків з Біблії та їх каліграфічне оформлення.[42]
Більше ніж за сторіччя після прийняття християнства як державної
релігії, Месроп Маштоц став першим перекладачем Біблії вірменською
мовою. Ропанос одночасно навчав учнів Маштоцу, готував з них
переписувачів нової вірменської писемності. [16]
Після відвідування сирійського єпископа Маштоц із учнями вирушає до
Вірменії. За літописцем, приблизно рік він провів у месопотамських
містах.[43] У Вірменії католикос Саак надає Месропу Маштоцу групу вчених-ченців, разом з якими Маштоц остаточно визначає фонетичні й орфографічні норми вірменської мови.[7]
Сучасні лінгвісти високо оцінили заслугу Месропа Маштоцу в справі створення вірменського алфавіту:
«Місія Маштоца — насправді наукова, може бути перша у світі, лінгвістична експедиція, що поставила своєю метою вироблення алфавіту» [44]
Заснування шкіл і просвітительська діяльність
З літографії XVII століття
Після повернення в столицю Маштоц за наказом Врамшапуха першим навчав жителів Мари.[45] Після «переконання в правильності створеного алфавіту» за сприяння католикоса він заснував Вагаршапатську семінарію, першу вищу школу християнської Вірменії, куди стали збиратися учні з різних кінців й областей країни.[46] У семінарії викладав сам Маштоц. У початковий час вивчалися три основних предмети («Trivium»), граматика, логіка й риторика, готувалися в основному перекладачі й проповідники.[47] Маштоц очолив також навчання царського двору разом з усім азатським [48]
військом. Перші вірменомовні школи були створені по типу
давньогрецьких. Маштоцем були розроблені методика викладання вірменської
мови. Він та його помічники вчили не тільки грамотності, але й
церковній пісні, особлива увага приділялася фізичній підготовці.
...відібравши по велінню Врамшапуха й Саака Великого розумних і здорових дітей, що володіли м'якими голосами й довгим подихом, заснував школи у всіх областях і став учити у всіх куточках перської, але не грецької сторони... [49]
Після створення алфавіту в діяльності Маштоца починається новий етап.
Діставши згоду царя й католикоса, із групою учнів він знову почав
проповідувати в провінціях країни. Нова місіонерську подорож він починає
з Голтна й Сюніка, де його діяльності допомагав Васак Сюні, майбутній марзпан (правитель) Вірменії. Після візиту у Візантію й Албанію він відвідав Гардман,
одну з найважливіших провінцій північно-сходу Вірменії. Тоді ж, за
запрошенням Ашуші Гугаркського, Маштоц відвідав край Таширк провінції Гугарк. Як правило він поєднував євангельські проповіді з навчанням алфавіту й грамотності.[50][51] В 410-ті роки Маштоц поширив новий алфавіт у більшій частині Східної Вірменії. В 414
році, однак, помер цар Врамшапух, головна й остання політична опора
діяльності Месропа Маштоца. Після нього на вірменський престол був
затверджений син сасанідського самодержця Єздигерда I-го Шапур, а вже з 419 року в країні почалося безвладдя.[52] Просвітительська діяльність Маштоцу супроводжувалась політичною нестабільністю у Вірменії.
У всій країні розвивався величезний культосвітній рух. Маштоц і Саак
розіслали по різних областях Вірменії підготовлених учнів, довіривши
найбільш здатним з них навчати грамоти й поширювати християнство. Тоді ж
вони, зміцнивши на вірменському ґрунті нову писемність, прийнялися за
переклад Біблії. Після розділу Вірменії грецькі книги в країні були
заборонені, Месроп і Саак перші біблійні переклади робили із сирійських
текстів.[49]
Місія у візантійській Вірменії й зустріч з імператором Феодосієм II
Завершивши просвітницьку діяльність у Східній Вірменії, Маштоц із групою учнів і соратників вирушив до Візантії для заснування вірменських шкіл в Західній Вірменії. На кордоні він зустрівся з воєначальником візантійських східних військ Анатолієм Флавієм,[53][54] який листом сповістив візантійського імператора про наміри Месропа. Не одержавши дозволу на діяльність, Маштоц у супроводі Вардана Маміконяна і з учнями був змушений особисто вирушити [53][55] до візантійської столиці Константинополя, залишивши частину учнів у місті Мелітена в єпископа Акакія Мелітинського. Першопричиною відмови стає невдоволення з боку духівництва Кесарії, які вважали ці області частиною свого престолу, застосовували грецьку писемність, і були обурені діяльністю Маштоца та Саака.[56]
Цією перешкодою, можливо, пояснюється факт настільки пізнього початку
діяльності Месропа Маштоца в Західній Вірменії з моменту винаходу їм
національного алфавіту.
Переговори почалися не раніше березня-квітня 420-го року.[53][57] Маштоц із почестями був прийнятий молодим імператором Візантії Феодосієм II, одержав його остаточний дозвіл на просвітительську діяльність «зі скріпленими печаткою імператорськими грамотами».[58] Також він одержав схвалення й з боку грецького патріарха Аттика. Від візантійської влади Маштоц одержав титул «акуміту»,[59] був рукоположений «еклесіастиком», записаний у числі перших наставників.[53][60]
З листа імператора Феодосія II вірменському католикосові (Хоренаци, III, 57):
«Повелівши розглянути лист, ми довідалися зміст викладеного тобою й тяжко обвинуватили тебе за те, що ти всім серцем зрадився цареві язичників, а нам не вважав за потрібне представитися навіть письмово. І в ще більшому ступені ставимо тобі в провину те, що, зневажаючи мудрецями нашого міста, ти звернувся за науковими відкриттями до якихось сирійців. Тому ми були задоволені тим, що наші піддані зневажили таким навчанням... Але тому що Месроп розповів нам, що своїм виникненням це мистецтво зобов'язане благодаті зверху, то ми розпорядилися, щоб навчалися [у нього] з усією ретельністю...»
Всі витрати по навчанню грамоти й поширенню християнства оплачувалися з візантійської скарбниці. Імовірно були проведені паралельні переговори й з кесарійським престолом.
Відповідно до деяких досліджень позитивне відношення до місії Маштоца з
боку візантійського двору мало також політичне підґрунтя на тлі
посилення політичного впливу Сасанідів у Вірменії.[61]
Попри це високий трон і патріарх звинуватили вірменського католикоса
Саака в тому, що він і Маштоц у справі створення вірменського алфавіту
не звернулися до візантійських учених, а вірменська церква, тим самим,
прагне до звільнення від усякого впливу візантійської церкви.
З листа грецького патріарха Аттіка до вірменського католикоса (Хоренаци, III, 57):
«Віддаємо велику подяку Богові за твою добру славу посеред такого варварського народу, але не звільняємо від звинувачення в тім, що ти не відразу згадав про люб'язності (нам) твоїх блаженних батьків Нерсеса й Григора... Нині ж велінням самодержця Августа [62] тобі даровано право навчати в нашій стороні й або підкорити, або вигнати зі свого (єпископського) дома єресь борборитів. Посланого ж тобою Месропа ми рукопоклали еклесіастиком».
Перші вірменські школи в Західній Вірменії Месроп відкрив між 420-422 рр.,[63]
за допомогою полководця Анатолія. Відповідно за дорученням патріарха
Аттіка протягом цієї місії Маштоц вів запеклу боротьбу проти гностичної
секти «борборитів». Саме там, відповідно до Корюна, з якимось ієреєм перекладачем Беніаміном Маштоц створив письмена для алуанців.[53] Хоренаци уточнює, що це було плем'я гаргарців.[49][64][65] Маштоц привіз також імператорський наказ полководцеві Анатолію про зміцнення міста Карин і його перейменуванні в Феодосіополь.[66]
Коли Маштоц повернувся із Західної Вірменії, він став перед новим
царем Вірменії Арташесом IV (422-428 р.) з доповіддю про свою місію у
Візантії. Діяльність Маштоца у візантійській частині Вірменії збіглася
із загостренням політичної ситуації у Вірменії в цілому [67] та візантійсько-сасанідських відношень, зокрема. [68]
Другий візит у Західну Вірменію Маштоц здійснив наприкінці 420-х років у провінції Бардзр Айк
(Висока Вірменія). В області Шалгомк Месроп навчив першу групу жителів.
Він залишив в областях Спер, Дерджан й Екелеац помічників зі своїх
учнів, і прибув в Айрарат, звідки пішов на колишнє своє місце проживання
- в область Голтн.[69] На жаль у ці ж часи підсилилися антивірменські репресії з боку перського самодержця Варахрана V-го. Вірменське царство було скасовано (428 рік), а католикоса Саака скинуто. Активна фаза місіонерської діяльності Месропа Маштоца в основному завершилася.
Репресії Варахрана V-го
428-року під приводом позову з боку самих вірменських нахарарів.[70]
Варахран V скинув свого васала, молодого Арташеса IV. За різними
обвинуваченнями він і католикос Саак Партев разом із групою знатних
вельмож були викликані до сасанідської столицю Ктесіфон.
Поставши перед судом Варахрана V католикос Саак і вірменський цар були
остаточно скинуті та арештовані. З 428 по 432 роки Месроп Маштоц діяв
фактично самостійно, без підтримки, тож його діяльність відтепер не мала
масштабного місіонерського характеру. До Вірменії католикосом був
відправлений якийсь Сурмак.[70] Через рік він був практично вигнаний з країни. Його змінив ассирієць Брікшо,[70]
якого також у Вірменії не прийняли. Можна вважати, що Маштоц, як друга
після Саака Партева релігійно-громадська фігура в країні зіграв важливу
роль у цих подіях. Примітно, що вже в 432 році Маштоц не приєднується до
групи вірменських князів, які вимагали від Варахрана V-го звільнити
католикоса Саака й відновити його право на патріаршество.[71]
Маштоц у зверненні до Варахрана V запропонував кандидатуру маловідомого
Тірука Зарішатци. Такий крок, імовірно, був обумовлений усвідомленням
глибоких змін в політичній ситуації країни. Питання політичних та
релігійних репресій у Вірменії спровокувало навіть втручання з боку
християнської Візантії.[72]
Варахран V, врешті звільняє Саака, але лише з обмеженими правами.
Католикосом був визнаний якийсь Шамуел. Саак Партев був відправлений у
глиб країни, у провінцію Багреванд, а Месропа Маштоца призначено у якості місцеблюстителя.[73]
Як і його попередники Шамуел був практично ігнорований вірменським
духівництвом. Саак Партев перебував на патріаршому престолі лише
номінально. Практично функції вірменського католикоса виконував Маштоц у
Вагаршапаті.[74]
Він так офіційно й не став вірменським католикосом, попри те, що після
смерті Шамуела (бл. 437) і Саака, Маштоц був єдиним поводирем
вірменської церкви. Причиною цього ймовірно стало його незнатне
селянське походження.
Візит до Кавказької Албанії й Іберії. Царі Арсвал і Бакур
Давньовірменські автори повідомляють, що до свого першого візиту в
Західну Вірменію Маштоц побував в Іберії, де за допомогою перекладача Джага склав письмена іверської мови. Йому сприяли в цьому цар Бакур й єпископ країни Мойсей.[49][75] Деякі історики, однак, заперечують концепцію створення Маштоцом грузинського алфавіту.
...І от тих, які були зібрані з окремих і розрізнених племен, він (Маштоц) зв'язав божественними завітами й зробив їх єдиним народом, що вихваляє єдиного бога...[76]
По завершенні візиту, Маштоц знову вирушає в Голтн, де також боровся проти сектантів. Потім Маштоц особисто прибув до Кавказької Албанії, де зустрівся із царем Арсвалом й єпископом Єремією, сприяв поширенню ще одного свого винаходу — албанської писемності. [65][77]
Тоді ж на шляху з Албанії Месроп Маштоц прибув у Гардман (див. також Утік).
Гардмаський князь Хурс надав у розпорядження Месропу все своє
князівство. Перебуваючи там, він одержав запрошення від Ашуші
Гугаркського прибути в його володіння, в область Таширк. Під час другого
візиту в Іберію Маштоцу всіляко допомагав іберський цар Арчіл I.[50][69][78] В Іберії він також залишив учителів зі своїх учнів.
У цей же час однією з найвіддаленіших місіонерських подорожей Месропа Маштоца стає його візит у край Баласакан, до древньої Каспіани.[79]
Боротьба проти язичества у віддалених краях Закавказзя була
пріоритетною для всієї Вірменії, тому що Баласакан виявився центром
язичеського руху, звідки язичники проникали в глиб країни.[69]
Місцеві християни на чолі з єпископом Муше надають Маштоцу велику
допомогу. Візит Маштоца в Баласакан та його діяльність була досить
масштабною, про що свідчить той факт, що більшу частину язичників він
виселив аж до володіння гунів, тобто північніше Кавказького хребта.[69]
Потрібно відзначити, що у своїй антисектантській боротьбі Месроп Маштоц
нерідко застосовував тверді заходи, зокрема, як в 420-422 проти
борборитів у Візантії, так і тут у Баласакані язичеські громади фактично
були виселені.
Останні роки життя й переклад Біблії
Для кращої освіти країни Месроп Маштоц і католикос Саак відправили своїх учнів Єзніка Кохбаци, Корюна й деяких інших до Візантії та до північної Месопотамії. У Візантії їх прийняв архієпископ Максиміан (431-434).[69] Після повернення до Вірменії, до міста Аштишата учні привезли Месропу й Сааку листа й канони Ефеського собору, а також достовірний екземпляр Біблії. У зв'язку з інтригами навколо діяльності колишнього грецького патріарха Несторія, Маштоц підтримував зв'язок із главами візантійської церкви Кирилом Олександрійським, Проклом Константинопольським та ініших, які попереджали про можливе існування у Вірменії ідеологів несторіанства. [80][81]
Між 432-435
роками Маштоц з католикосом Сааком і своїми учнями закінчив переклад
Біблії, робота над яким велася ще в перші роки створення вірменського
алфавіту. У роботі над перекладом Біблії важливу роль зіграли їхні учні,
які на чолі з Мовсесом Хоренаци були відправлені на навчання до Олександрії.[82] Крім біблійних книг під керівництвом Месропа Маштоца було перекладено багато праць античних авторів, зокрема «Еклесіастика» Євсевія Панфіла, тощо.[83]
І в цей час, безсумнівно, стала чудесною наша бажана й благодатна країна Вірменія, куди неждано, завдяки двом рівним чоловікам, прибули й стали говорити вірменською законоучитель Мойсей разом із сонмом пророків, і Павло, що йде поперед із усіма апостолами та з животворящим Євангелієм Христа.[84]
В останні роки своєї діяльності Маштоц був самотній. Сасанідська
влада виживала вірменського католикоса, який близько 438-ом затвердив
Месропа в соборній церкві в місті Вагаршапаті, а сам усамітнився в
провінції. Авторитет Маштоца був украй високим. Після скинення
католикоса Саака і його смерті Маштоц на певний час стає духовним
лідером країни, однією з перших осіб Вірменії. Після смерті Саака
Партева († 439) на патріарший престол з волі Маштоца був призначений
його учень, священик Іовсеп Вайоцдзорци.[8][85]
Месроп не тільки вів велику просвітительську діяльність, але й був впливовим суспільним діячем. Його біограф Корюн пише : «Для
багатьох в'язнів він домігся відпущення, визволивши їх всесильною силою
Христа. Він розірвав багато несправедливих боргових зобов'язань...».[86]
Маштоц присвятив 45 років проповідуванню християнства й 35 років
поширенню вірменської писемності. Помер після нетривалої хвороби в місті
Вагаршапаті.
Правитель Вірменії Ваан Аматуні й Амаяк Маміконян, брат полководця
Вардана Маміконяна, з почестями поховали Месропа в селі Ошакан, де на
могилі в 443 році була побудована церква [87] (вона перебуває за 30 км від Єревана).
Вірменська апостольська церква зарахувала його до лику святих.
Місія Маштоца в історії Вірменії
Завдяки діяльності Месропа Маштоца вірменський народ знову здобув
національну писемність, вірменська мова була оголошена державною (404
рік). Християнство остаточно закріпилося в духовному світі вірменського
народу, і в майбутньому разом з писемністю стало опорою вірменів у
боротьбі проти асиміляції. Якщо з 301 року народ сповідав християнську релігію лише офіційно, то вже в 451 року вірмени вийшли на Аварайрську битву.
«Народ, що породив таких людей і почитає їх, як своїх героїв, і наслідує їх прикладу, ніколи не загине» [100]
Месроп Маштоц - перший вірменський учитель. Сучасна вірменська писемність, створена Месропом, стала одним з наріжних каменів Вірменської церкви,
що зробила величезний духовний вплив на вірменський народ у ті довгі
століття, поки Вірменія перебувала під владою інших держав.
Історії рідко відомі імена творців алфавітів у давнини. Месроп Маштоц
- перший історичний діяч, створення яким писемної системи зв'язано не з
легендою (наприклад, як з автором готського (або мезоготського)
алфавіту Вульфілою, IV
століття), а документально підтверджене. Маштоц не тільки творець
алфавіту, але також великий просвітитель, що, на відміну від інших
винахідників систем письма, особисто відкривав школи в різних провінціях
країни й сприяв поширенню грамотності.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz