Розважання про Апостола Андрія

Розважання про  Апостола Андрія

Прославмо благовісника мужности, що є його імям, і первозванного

 між Христовими учнями, та Петрового брата, бо, як колись давно йому, так сьогодні до нас він каже: Прийдіть, ми знайшли Жаданого.

Рибалка Андрій був першим, кого покликав на служіння Ісус Хртистос. Він першим пішов за Господом, ставши одним із Його 12 апостолів. Святий Андрій привів з собою і рідного брата, майбутнього Першоверховного ап. Петра. До свого призвання, разом з Іоаном Богословом він слухав у пустелі проповідь покаяння Предтечі і Хрестителя Іоана.

Завдячуючи благословенню св. Ап. Андрія, ми сподобилися спасення. По Засланні Святого Духа, учні, за наказом Христа пішли навчати всі народи. Апостол Андрій запалив світло Христове на землях Азії і Понту (Віфінікія, Халкидон, Візантія, Фракія, Македонія, Фессалія, Еллада, Ахайя, Амінтін, Трапезунт, Іраклія). Проповідуючи на цих землях довелося перенести труднощі. В місті Синоп, за своє навчання Апостол зазнав муки: побиття камінням. Його, поваливши на землю та схопивши за руки та ноги тягали по землі, виривали зуби, пальці, але Господь показував свою силу і любов, зцілюючи Ап. Андрія.

Подальші подорожі Апостола пролягали через Неокесарію, Абаски - нинішня Абхазія, Керченську затоку. З відти діставшись до Візантії, перший проповідував Христа на цих землях, і утвердив там Церкву, поставивши Єпископом Стахія, про якого згадуватиме в листах Павло. Дякуючи Божій благодаті, Андрій обійшов Понт, Скіфію, Херсонес і дійшов до Дніпра. Згідно з записами літописця Нестора, Апостол зупинився переночувати на київських горах, а зранку сказав своїм учням: ”На цих горах засіяє благодать Божа, велике місто буде тут”, благословивши гори, поставив Хрест.

 Місія Апостола дійшла до Ахайського містечка Патри, щоб там принести в жертву Богу самого себе. Апостол зупинився у одного знаного чоловіка Сосія, якого за молитвами до Господа і Божою благодаттю підніс із недуги. Після правління Лезвія, який увірував в Христа, до влади приходить Егеат. Новому правителеві не сподобалось, що його рідний брат Стратоклій охрестився і не приносить жертви поганським божкам. Ще більше люті додала звістка, що його дружина Максимілла діставши зцілення теж долучилась до грона християн. Правитель наказує християнам приносити жертви божкам, а Апостола Андрія кидає у в’язницю. Про подальший перебіг подій, проби навернути правителя та привести до світла пізнання правдивого Бога, про мучеництво, інші чуда написали ті, які стали частинкою Церкви та на власні очі все це бачили. По смерті ап. Андрія, місцева християнська спільнота вирішила все описати та розіслати всім Церквам світу.

Очевидці описують, що правитель Егеат побачивши Апостола запитав: “Чи це ти той Андрій, що руйнує храми богів і переконує до тієї, що появилася нещодавно чародійської віри, яку римські правителі наказали знищити?”. Апостол відповів, що правителі Риму не пізнали тайни Христа, який прийшов спасти світ від гріха. Святий Андрій розповідав  про таємницю Христа, про Бага що став чоловіком, і що ідоли не лишень не боги, а нечисті духи, противні людському роду.

 Правитель Ахаї Егеат сказав: ”Говори про ті речі тим, хто буде слухати тебе. Якщо ж ти не прислухаєшся мого наказу і якщо не захочеш принести жертви богам, то після побоїв палками я розіпну тебе на Хресті, якого ти прославляєш”.

 “Якщо би я боявся хресної смерті, то ніколи б не прославляв Хреста “- відповів Андрій. “Я слуга Хреста Христового і бажаю хресної смерти”. Надії Егеата, що піддавши тортурам Апостол піддасться його вимогам, були марними. Правитель наказує розіпясти Апостола на Хресті. Його ноги і руки не прибивати цвяхами, а привязали мотузками, щоб страждання були довгими. Коли Андрій побачив приготовлений для його смерті Хрест почав прославляти кажучи: “Доки не був розіпятий на тобі Господь, страшний був для людей, тепер люблять і з прагненням приймають…З дерзновенням і радістю я йду до тебе, ти ж прийми мене з веселістю, бо я – учень Того, Який був повішений на тобі…Візьми мене із серед людей і віддай мене моєму Вчителю, щоб через тебе прийняв мене Той, Який викупив мене тобою”.

 Мучителі на розказ затверділого серцем Егеата, привязують його до Хреста. Святий Андрій усвідомлював, що смерть прийде в великих муках і тут же приходить спокуса, якщо виректися Бога, можна зберегти своє земне життя. Лежачи уже на хресті Він відчуває, що його ноги вже привязані. Поганський священник грецького містечка Патри, піднімає над його головою фігурку Зевса громовладного. Вистарчить лишень слово, жест…

        

Під натиском людей, засвідчили очевидці, Егеат наказує звільнити невинно помираючого, але Апостол Андрій хотів, як Христос померти на Хресті. Коли слуги виконували  розпорядження правителя, то не могли зробити цього, оскільки руки їх ставали безвладними. Апостол  промовляв молитву:

 ”Господи Ісусе Христе! Не дозволь мені бути знятим з Хреста, на якому я повішений за Твоє Імя, но прийми мене, Учителю мій, Якого я полюбив, Якого я пізнав, Якого я проповідую, Якого прагну бачити, через Якого я став тим, ким є…Прийми мене, Вчителю благий, і не раніше позволи мені бути знятим з Хреста, як приймеш дух мій”.

 Коли Він промовляв молитву, злинуло світло з небес на очах у всіх, і сіяло кругом Апостола так, що не можна було дивитись на нього. По пів-годинному чуді, світло почало зникати, а Апостол віддавши духа  відійшов до Господа в сіяючім світлі.

Жінка правителя Максимілла, зняла тіло святого і похоронила в гробниці, де сама мала бути похована. Було це біля 70 року в останній день листопада. Після багатьох років, мощі святого перенесли до Константинополя, за наказом Константина Великого, і похоронені з мощами Євангелиста Луки і святим Тимотеєм, учнем ап. Павла.

   Згідно традиції утвердженої вже в IV віці, Хрест, на якому помер святий  Апостол, має форму літери Х. Тому такий Хрест (знаний в стародавнім Римі як crux decussata) названий є Хрестом святого Апостола Андрія. Сьогодні частинки мощей Святого Апостола Андрія знаходяться в різних місцях світу: голова Апостола в Римі, права рука в московському Богоявленському соборі.

Імя Андрій з грецької мови означає мужній. Святому Ап. Андрієві моляться за навернення до віри Христової, за Батьківщину. Неодружені звертаються до святого Андрія Первозванного з проханням віднайти свою половинку.

Господи Ісусе Христе, дякуємо Тобі, що у своїй випереджуючій любові покликав святого  Андрія як першого Апостола і розпалив його серце гарячим прагненням, аби йдучи за Тобою – своїм Учителем – поклав на престіл Хреста жертву зі свого життя.

Оспівуємо апостольські подвиги твої, Андрію Первозванний і ублажаємо святу твою кончину, що нею Життєносну Страсть Сина Божого прославив Ти. Радуйся, словянських племен благовіснику і всього сходу преславний світильниче.